By Діана Верес 
Китай фактично перетворив Росію на залежного молодшого партнера. Пекін таємно прораховує сценарії зміни влади в Кремлі. Чотири роки повномасштабної війни та економічної ізоляції поставили Володимира Путіна у становище прохача, а не рівноправного союзника. Сі Цзіньпін, який раніше дивився на Путіна як на зразок, тепер фактично керує ним.
Асиметрія у відносинах
Путін прилетів до Пекіна 19–20 травня 2026 року — за день після візиту Дональда Трампа. Зустріч завершилася без прориву. Росія прагнула угоди про газопровід «Сила Сибіру-2», щоб компенсувати втрату європейського ринку. Китай угоду не підписав. Лідери уклали понад 20 другорядних угод у торгівлі та технологіях, проте стратегічного зрушення не сталося.
Росія залежить від Китаю у постачанні технологій, автомобілів, чіпів, оптоволоконних кабелів і мереж 5G. Без цього Кремль не може підтримувати воєнні зусилля та економіку. Натомість Росія майже нічого не пропонує Китаю в технологічній чи фінансовій сферах. Москва мовчала, коли в Таджикистані з’явилися китайські військові.
Китай зберігає ілюзію рівності, але вибудовує залежність Москви. Пекін надає фінансове та дипломатичне прикриття, уникає прямих поставок летальної зброї. За такої схеми Китай отримує дешеві ресурси та геополітичний буфер без серйозних ризиків.
Росія намагається зміцнювати зв’язки з Індією та В’єтнамом. Це свідчить про пошук альтернатив, однак реальних важелів для маневру в Москви залишилося обмаль. Аналітики зазначають, що Пекін уже враховує сценарії розвитку ситуації в Росії, включно зі зміною влади.