By Діана Верес 
«Кажуть, випустили 25 тисяч голубів, — згадував американський легкоатлет Луї Замперіні. — Небо аж потемніло від них. Голуби кружляли над головами, а потім гримнув гарматний постріл. І це просто сполохало їх. У нас були солом’яні капелюхи — пласкі такі — було чути як по них цокає: „цок-цок“. А жінок й зовсім шкода, бо їм падало просто на волосся. Це була суцільна маса того самого… І, скажу вам, це було дуже смішно».
Менш за все Гітлер волів, щоб нацистська Олімпіада виглядала смішною. Втім, голубів ще можна було пережити. Та на цих іграх трапилося те, чого пропаганда пережити не змогла. Головне приниження чекало не в небі. А на біговій доріжці.
Нацисти сміялися над змаганнями з «расово неповноцінними»
Стадіон на Olympischer Platz, 3, в Берліні справив похмуре враження. Саме цього зловісно-величного ефекту і домагалися його творці. У 1934 році вони розпочали будівництво стадіону, якому не було б рівних у світі. Для нього вигадали архітектурний стиль, що нагадував давньогрецькі храми, давньоримський Колізей і пригнічував готичною суворістю.
Олімпійські ігри мали пройти в Берліні ще 1916 року, проте через Першу світову війну їх скасували. Міжнародний Олімпійський Комітет у 1931 році знову довірив Німеччині право провести ігри — вже 1936-го. Тоді країна ще жила в умовах Веймарської республіки.
Однак Гітлер ще у 1932 році називав Олімпіаду «змовою проти арійської раси з боку масонів та євреїв». Нацистські журналісти вправлялися у зневажливих висловлюваннях щодо міжнародних змагань із «ворожими» націями та «расово неповноцінними» спортсменами. Ставши канцлером у 1933-му, він свою думку не змінив.
Але міністр пропаганди Йозеф Геббельс та член МОК Теодор Левальд почали його переконувати. Адже це шанс створити ілюзію пацифізму й водночас довести перевагу «арійської» сили. Якщо ж ігри скасують, Німеччина виглядатиме слабкою.
До травня 1933 року Гітлер дав зрозуміти, що згоден. Він не пошкодує жодних коштів на будівництво олімпійського стадіону та селища. Архітектор Вернер Марх взявся за проєкт. Будівництво одного лише стадіону обійшлося в 77 мільйонів марок.
Теодора Левальда призначили Президентом Оргкомітету. Карла Діма — генеральним секретарем. Саме Дім запропонував відродити стародавній звичай лампадодромії — естафети олімпійського вогню. Його планували запалити від сонячних променів. Потім естафета з трьох тисяч бігунів мала протягом 12 днів з 20 липня по 1 серпня пронести вогонь через Грецію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину та Німеччину.
Нацистське керівництво було у захваті. Біг зі смолоскипами нагадував факельні марші. Маршрут територіями, які входили у сферу інтересів Німеччини, мав переконати громадян цих країн у мирних намірах.
Світова спільнота розділилася. Одні казали: «Чому б і не Берлін? Треба йти на поступки». Інші заперечували: «Олімпіаду треба скасовувати, інакше вона зміцнить режим Гітлера». Частина спортсменів відмовилася від участі на знак протесту. Протест посилився після Нюрнберзьких расових законів у вересні 1935-го.
Радянський Союз теж виступав проти Берліна. Сталін лобіював проведення ігор у Барселоні. Проте громадянська війна в Іспанії зруйнувала ці плани.
Німці запрошували чиновників МОК і влаштовували пишні прийоми. Вони тимчасово стишили політику переслідування євреїв, прибрали гасла. Чиновники бачили відретушовану картинку. Близько 800 представників ромів та синті арештували і вивезли до табору Марцан.
Нацисти влаштували таємні расові чистки в олімпійській збірній. З 1933 року проводили політику «тільки для арійців».
Фехтувальницю Хелен Майєр, шестиразову чемпіонку країни, нацисти довго не чіпали. Струнку блондинку називали еталоном арійської краси і дали прізвисько «Білява Хе». Після Нюрнберзьких законів виявилося, що її батько був євреєм. Її виключили з клубу і позбавили стипендії. Хоча на Олімпіаді 1932 року в Лос-Анджелесі вона посіла п’яте місце.
Розгорівся скандал. Хелен показово повернули до збірної. Зробили єдиний виняток для спортсменів з єврейським корінням.
Президент США Франклін Рузвельт не фінансував поїздку команди. Рішення ухвалив Американський олімпійський комітет. Його очільник Евері Брендедж сповідував принцип «Спорт поза політикою». Він засудив наміри бойкотувати Олімпіаду.
Для Німеччини це було перемогою. Поява США демонструвала: світ прийняв Німеччину.
Деякі білі спортсмени відмовилися від поїздки. Темношкірі, навпаки, їхали, щоб спростувати расову теорію. Збірна США рушила на пароплаві в дешевих каютах III класу. Більшість не мала пристойної форми та взуття.
Жодна держава офіційно не бойкотувала Олімпіаду. Але існували сильні протестні рухи. На ігри приїхав і П’єр де Кубертен. Нацисти намагалися здобути його прихильність. Він оголосив нацистську Німеччину духовним зберігачем олімпійських ідей.
Між самогубством і геніальним маркетингом
Олімпіада стала шансом для баварських виробників взуття Рудольфа і Адольфа Дасслерів. Їхнє підприємство Gebrüder Dassler Schuhfabrik після 1933 року отримало великі замовлення. Брати вступили в НСДАП, щоб розширити бізнес.
Дізнавшись про прибуття американської делегації, Аді Дасслер наважився на ризикований крок. Він запропонував 22-річному Джессі Оуенсу свої найкращі шиповки. Одну пару з особливим розташуванням шипів зшив за одну ніч.
На другий день змагань перемогли три німецькі атлети. Гітлер запросив їх до урядової ложі. Голова МОК Анрі де Байє-Латур натякнув, що треба вітати або всіх, або нікого. Фюрер обрав друге.
Наступного дня в бігу на 100 метрів найшвидшим виявився Джессі Оуенс. Існує легенда, що Гітлер пішов зі стадіону. Насправді він ложу не залишав.
4 серпня Оуенс змагався у стрибках у довжину з Лутцем Лонгом і встановив новий олімпійський рекорд. 5 серпня переміг у бігу на 200 м. Того ж дня Геббельс записав у щоденнику: «Ми, німці, здобули одну золоту медаль, а американці три, з них дві — негри. Це ганьба».
9 серпня в естафеті 4×100 метрів команда США з Оуенсом поставила світовий рекорд. Перед стартом єврейських спортсменів Марті Глікмана та Сема Столлера замінили на Оуенса та Ральфа Меткалфа. Це розцінили як спробу не провокувати Гітлера.
Нацистська преса намагалася применшити успіх Оуенса. Геббельс наказав вимкнути камеру, коли той обганяв німця. Проте прості німці сприймали його виступи з захватом.
Чому член НСДАП Адольф Дасслер допоміг американцю? Швидше це був маркетинговий хід. Якщо Оуенс виграє в його взутті, компанія отримає світове визнання. Від покарання врятувало те, що Оуенс виступав як студент. Подарунок не розцінили як комерційне спонсорство.
Німецька команда виграла медальний залік із 89 медалями, з них 33 золотих. Другими стали США з 56 медалями, з них 24 золотих. 14 із цих медалей, у тому числі 8 золотих, здобули афроамериканці. Це став серйозним ударом по міфу про перевагу арійської раси. Геббельс «знайшов» причину: «люди, чиї предки прийшли з джунглів, примітивні і фізично сильніші».
Оскільки не кожен німець міг дозволити собі телевізор, створили 25 громадських телекабачків. Телеаудиторія становила понад 150 тисяч глядачів. Радіорепортаж слухали понад сорок країн. На ігри приїхали близько 4 мільйонів уболівальників.
Особливу роль зіграла Лені Ріфеншталь. Вона зняла фільм «Олімпія», який пізніше визнали кіношедевром. Фільм показував Німеччину у вигідному світлі. Для зйомки використовували десятки камер, дирижабль «Гінденбург».
Дійство справило враження. Нью-Йорк Таймс писала, що Ігри повернули Німеччину в лоно націй. Мало хто зрозумів: Гітлер використав ігри, щоб приспати пильність. За три роки, 1 вересня 1939-го, він нападе на Польщу.
П’єр де Кубертен помер у 1937 році. Теодор Левальд помер у 1947-му. Карл Дім після війни брав участь у створенні Міжнародної олімпійської академії. Хелен Майєр після Олімпіади повернулася до США. Лутц Лонг загинув у 1943 році в Італії.
Джессі Оуенс, повернувшись у США, побачив, що дискримінація нікуди не поділася. Президент Рузвельт не захотів приймати переможців. Оуенс заявив: «Гітлер мене не образив. Рузвельт — ось хто мене образив». Він зазначив, що в Берліні міг заходити до будь-якого ресторану, чого у своїй Алабамі не міг.
Під час війни Оуенс очолював відділ фізичної культури в Управлінні цивільної оборони. У 1976 році президент Джеральд Форд нагородив його Медаллю Свободи. Помер він у 1980 році.
Адольф Дасслер після війни уникнув суворого покарання. Його фабрика під час війни працювала на оборонну промисловість. Історія з Оуенсом стала аргументом під час денацифікації. У 1948 році брати розділили бізнес: Рудольф заснував Puma, Адольф — Adidas.
Берлінська Олімпіада заклала безліч традицій:
- Вперше проведено естафету олімпійського вогню. У ній взяли участь близько трьох тисяч бігунів.
- Змагалися 4066 атлетів із 49 країн.
- Стадіон вмістив рекордні 100 тисяч глядачів.
- Встановлено 33 світові рекорди. Розіграно 129 комплектів нагород у 19 видах спорту.
- Вперше широко використано експериментальне телебачення.
- Знято документальний фільм Лені Ріфеншталь «Олімпія».
Про героїв Берлінської Олімпіади нагадує Алея Зірок, на якій чемпіони залишили відбитки долонь та ступнів.